КАЯТТЯ БАТЬКА

«Послухай, сину! Я говорю це тоді, коли ти спиш; твоя маленька рука підкладена під щічку, а кучеряве біляве волосся злиплося на вологому чолі. Я один зайшов до твоєї кімнати. Кілька хвилин тому, коли я сидів у бібліотеці й читав газету, я відчув каяття. Я прийшов до твого ліжечка з визнанням своєї провини.

Ось про що я думав, сину: я погано з тобою поводився. Я насварив тебе, коли ти одягався, щоб іти до школи, тому що ти тільки торкнувся свого обличчя вологим рушником. Я насварив тебе за те, що ти не почистив черевики. Я сердито накричав на тебе, коли ти жбурнув щось зі свого одягу на підлогу.

За сніданком я теж до тебе прискіпувався. Ти розлив чай. Ти жадібно ковтав їжу. Ти поклав лікті на стіл. Ти занадто густо помазав хліб маслом. А потім, коли ти пішов гратися, а я поспішав на потяг, ти обернувся, помахав мені рукою й крикнув: «До побачення тату!», я ж насупив брови й відповів: «Не сутулься!».

Потім, наприкінці дня, усе почалося спочатку. Повертаючись дорогою додому, я помітив тебе, коли ти навколішки грався у кульки. Твої панчохи були дірявими. Я принизив тебе перед твоїми товаришами, змусивши повертатися додому попереду мене. «Панчохи дорого коштують – і якби ти купував їх на власні кошти, то був би акуратнішим!» Уяви тільки, сину, що це говорив твій батько!

Пам’ятаєш, як ти ввійшов потім до бібліотеки, де я читав, - несміливо, з болем у погляді? Коли я поглянув на тебе поверх газети, роздратований тим, що ти мені заважаєш, ти нерішуче зупинився біля дверей.

«Що тобі потрібно?» - різко запитав я.

Ти нічого не відповів, але рвучко кинувся до мене, обійняв за шию і поцілував. Твої ручки стисли мене з любов’ю, яку Бог вклав в твоє серце, і яку навіть моє зневажливе ставлення не змогло висушити. А потім ти пішов нагору по сходах.

Отож, сину, незабаром після цього газета вислизнула в мене з рук, і мене опанував страх. Що зі мною зробила звичка? Звичка прискіпуватися, дратуватися – така моя нагорода тобі за те, що ти маленький хлопчик. Не можна сказати, що я не любив тебе, уся справа в тому, що я очікував занадто багато чого від юності й мріяв тебе міркою власних років.

А у твоєму характері так багато здорового, прекрасного й щирого. Твоє маленьке серце таке саме велике, як світанок над далекими пагорбами. Це виявилося у твоєму стихійному пориві, коли ти кинувся до мене, щоб поцілувати мене перед відходом до сну. Ніщо інше не має сьогодні значення, сину! Я прийшов до твого ліжечка в темряві й, присоромлений, став перед тобою навколішки!

Це слабка спокута. Я знаю, ти не зрозумів би цих слів, якби я тобі сказав усе це, коли ти прокинешся. Але завтра я буду справжнім батьком! Я дружитиму з тобою, страждатиму, коли ти страждаєш і сміятимусь, коли ти смієшся. Я мовчатиму, коли бажатиму вимовити роздратоване слово. Я постійно повторюватиму як заклинання: «Адже він лише хлопчик, маленький хлопчик!»

Боюся, що я подумки бачив у тобі дорослого чоловіка. Однак зараз, коли я бачу, як ти, сину, утомлено лежиш на своєму ліжечку, я розумію, що ти ще дитина. Ще вчора ти був на руках у матері, і твоя голівка лежала на її плечі. Я вимагав занадто багато чого».

Із творів Дейла Карнегі

"Ваша дитина не краща і не гірша, вона - інша"

Не можна:

  • Думати, що ваша дитина найкраща та найздібніша. Вона не краща і не більш здібна ніж у когось іншого. Вона –інша.
  • Ставитись до дитини так, як до «Банку», куди батьки «складають» свою любов і турботу, щоб потім отримати її з відсотками.
  • Чекати від дитини вдячності за те, що ви її народили. Вона про це вас не просила.
  • Використовувати дитину, як засіб досягнення своїх ( нехай і гідних – але ж своїх) цілей.
  • Покладати надію на те, що дитина обов’язково прийме ваші погляди на життєві установки ( вони ж генетично передаються).
  • Ставитися до дитини, як до людини, яку батьки «ліпили», як їм заманеться.
  • Всю відповідальність за виховання покладати на вихователів чи бабусь, або на «методичні поради».

Потрібно:

  • Сприймати дитину такою, якою вона є, щоб у будь-яку хвилину вона була впевнена у вашій любові.
  • Намагатися зрозуміти, про що думає, до чого прагне, чому її поведінка є такою, а не іншою.
  • Підтримувати в дитині переконання, що вона здатна на все, якщо буде впевненою у своїх силах і намагатиметь-ся активно діяти. Особливо це потрібно, якщо дитина від природи сором’язлива і не прагне бути лідером.
  • Не намагатися «формувати» дитину, жити з нею одним спільним життям, бачити в ній особистість, а не «об’єкт виховання». Вислухати її точку зору на події і ненав’яз-ливо висловлювати своє ставлення до цього.
  • Частіше (але не часто) згадуйте, якими ви були у цей вік. Але не нав’язуйте свої погляди – часи змінилися і життя стало зовсім іншим.
  • Пам’ятайте, що вашу дитину формують не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка.
  • Зверніть увагу на те, що дитина завжди поважає відвертість, але не сприймає неповаги до себе.

«Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні міцно

ввійти в повсякденний побут кожного, хто бажає

зберегти працездатність, здоров’я, повноцінне

радісне життя» (Гіппократ)

• Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною. Дайте дитині місце в родині.

• Будьте для своїх дітей гарним прикладом ставлення до власного здоров’я.

• Дотримуйтесь здорового способу життя.

• Займайтеся фізичною культурою, виконуйте вранці гімнастику.

• Загартовуйтеся разом з дитиною.

• Більше перебувайте на повітрі. Організовуйте сімейні екскурсії в природу.

• Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся її успіхами і проблемами.

• Не паліть і не розпивайте спиртні напої в присутності дітей. Пам’ятайте, вони повторюють ваші дії в д/с.

• Більше усміхайтеся. Це запорука здорової сім’ї, здоров’я – вашого власного й ваших дітей.

• Пам’ятайте, що діти – не просто продовжувачі наших умінь і здібностей. Кожна дитина має право на особисте виявлення своїх потенціальних можливостей і на своєособисте життя.

• Наповніть свою душу і серце любов’ю до всіх і до всього. Передайте це дітям.

Кiлькiсть переглядiв: 315

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.